В умовах гібридної війни у системі суспільної безпеки важливе місце займає розуміння того, що гібридизація може поширюватись на усі сфери соціальної поведінки, зокрема, не виключенням є і злочинність. Враховуючи зовнішній характер загроз в умовах гібридної війни, тобто поширення зазначених загроз за безпосередньої чи опосередкованої ініціативи агресора, або третьою стороною в інтересах агресора, класичний академічний підхід до аналізу злочинності, а тим більше щодо запобігання її поширенню, є малоефективним.

За таких умов причини поширення злочинності завжди будуть мати зовнішню характеристику детермінації і найбільш ймовірно, що їх провокація буде актуальною увесь період активності воєнної агресії. За таких обставин важко говорити про упереджувальний вплив на причини поширення злочинності без ліквідації факту агресії.

Для забезпечення ефективної діяльності щодо протидії злочинності, яка є інструментом гібридної війни (далі умовно – гідридний злочин, гібридна злочинність), важливим є формування відповідних та адекватних методологічних засад. І з цього приводу, доречним є звернутися до досвіду країн-членів ЄС та НАТО, які саме у період активізації гібридної агресії на територію України та оцінюючи це як розбалансування глобального безпекового середовища, визначили безпекові пріоритети та актуалізували проблему розбудови «стійкості».

Поняття «стійкість» є не просто вдалим текстовим конструктом, що використовується розвиненими країнами та міжнародними організаціями. За своєю сутністю «стійкість» є новітнім концептом сучасної теорії національної безпеки, що має прикладне значення для формування державної політики у сфері розбудови безпекового середовища в умовах протистояння гібридним загрозам.

Злочинність, яка є інструментом гібридної агресії, та, якій неможливо запобігти традиційними правоохоронними заходами (тим більше за умови використання переважно заходів реактивного характеру), спричиняє потребу у формуванні нового підходу, зокрема, формування «стійкості», що в свою чергу має бути імплементованою інституційною складовою державної політики національної безпеки.

При цьому, безпечне середовище в умовах гібридної війни першочергово залежить не від характеру чи рівня «гібридної злочинності», а від здатності правоохоронних органів протистояти їй, уразливості суспільства та спроможності національної правоохоронної системи забезпечувати належний рівень безпеки.

Стійкість у сфері протидії злочинності в умовах гібридної війни формується, виходячи з принципової невизначеності характеру та форм гібридних злочинів, часу їх прояву та поширення, і набуває змісту цільової установки, на засадах нормативного впровадження та у якості запобіжних заходів, системи оцінювання ризиків поширення гібридних злочинів, визначення уразливості суспільства та спроможності правоохоронних органів.

Таким чином, специфіка вітчизняної правоохоронної діяльності має враховувати вплив гібридної війни на поширення злочинності та забезпечувати розбудову стійкості українського суспільства.

Початковим етапом зазначеного процесу є запровадження заходів спрямованих на ідентифікацію кримінальних загроз, з гібридним характером поширення, їх рейтингування та оцінювання.

З цією метою, започатковано дослідження гібридних загроз у сфері цивільної безпеки на основі емпіричної бази, сформованої експертним опитуванням в системі органів МВС України.

Загалом було ідентифіковано 33 загрози, що пов’язані з поширенням злочинності, з яких 18, на основі ранжування за середніми значеннями у матриці загроз, віднесено до групи  найзначніших гібридних загроз, зокрема:

незаконний обіг ЗБВ (зброї, боєприпасів, вибухових речовин),

контрабанда ЗБВ;

переміщення ЗБВ з непідконтрольної території та району проведення ООС

провокування сепаратизму;

використання кібернетичних операцій

використання фішингових web-ресурсів для збору інформації

діяльність незаконних збройних формувань;

поява нових злочинних схем в економічній сфері;

фінансування тероризму;

терористичні акти;

незаконне втручання у функціонування транспорту (накладення сторонніх предметів на рейки, розукомплектування пристроїв залізничної колії, «телефонний тероризм», протиправне блокування аеропортів та основних транспортних магістралей);

діяльність злочинних угруповань, що спрямована на поглиблення криміногенного стану та дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні.

Подальший аналіз та розрахунки здійснювалися у середовищі IBM SPSS Statistics, що забезпечило перевірку експертного гіпотетичного бачення проблематики та досягнення відповідних результатів:

• оцінювання гібридних загроз, що пов’язані з поширенням злочинності, здійснено на основі розрахунку інтегрального показника за двома оціночними величинами: «ймовірність» та «наслідки» і відображено у відсотковому вираженні за шкалою від 0 до 100 %;
• на основі аналізу 152 індикаторів забезпечено рейтингування й ранжування зовнішніх (56 індикаторів) та внутрішніх (96 індикаторів) факторів, що сприяють (знижують) ефективності правоохоронних органів щодо протидії гібридним загрозам;
• на основі аналізу внутрішніх факторів (96 індикаторів) та розрахунку інтегрального показника за двома оціночними величинами: «рівень» та «вплив» проведено оцінювання вразливості правоохоронної системи, що відображено у відсотковому вираженні за шкалою від 0 до 100 %;
• оцінювання ризиків поширення гібридних загроз забезпечено подальшим кореляційним й регресійним аналізом рівня гібридної загрози з рівнем вразливості правоохоронної системи та побудовою відповідної моделі;

Приклад: ідентифіковано гібридну загрозу «Поява нових злочинних схем у сфері економіки» та оцінено на рівні 44,7%, а на фоні вразливості правоохоронних органів рівень ризику поширення цієї гібридної загрози зріс до 59,1 %).

• пропозиції щодо управління ризиками забезпечено регресійним аналізом й побудовою відповідної моделі та на їх основі визначення конкретних заходів (з переліку досліджуваних індикаторів) підвищення спроможності (зниження вразливості) правоохоронної системи щодо протидії конкретним гібридним загрозам;

Приклад: щодо гібридної загрози «Поява нових злочинних схем у сфері економіки» з переліку 96 індикаторів вразливості найвпливовішим фактором, що знижує стійкість системи, визначено та обґрунтовано – «рівень професійної підготовки персоналу управлінського рівня».

Таким чином, проведено теоретичне обґрунтування та запропоновано прикладний методологічний інструментарій актуалізації впровадження в правоохоронній діяльності сучасного безпекознавчого концепту розбудови стійкості суспільства у протистоянні гібридним загрозам, що  пов’язані з поширенням злочинності.