За сприяння та міжнародної технічної допомоги Консультативної місії Європейського союзу в Україні вийшов друком навчальний посібник, у якому методологічно зосереджується увага на формуванні сучасного правоохоронного світогляду та концептуально визначено засади й ключові елементи щодо формування сучасної моделі поліцейської діяльності.
У теперішній час правоохоронна діяльність переживає період значних змін як в оперативній тактиці, так і в організаційних структурах. Упроваджуються нові ідеї щодо скорочення злочинності і зміни стратегій короткострокової і довгострокової політики. Найбільш поширеною з нинішніх змін у філософії боротьби зі злочинністю та правоохоронної практики є так звана «правоохоронна діяльність, керована аналітичною розвідкою» (Intelligence-led Policing (ILP)).
Правоохоронна діяльність, керована аналітичною розвідкою, покликана кинути виклик домінуючій парадигмі реактивної поліцейської діяльності. Правоохоронна діяльність, керована аналітичною розвідкою, стала управлінською моделлю для рішень щодо обгрунтованого розподілу ресурсів, із урахуванням напрямів та сфер активності серійних злочинців, організованих злочинних угруповань та кримінального середовища. Іншими словами, «гарячі люди», «гарячі групи» та «гарячі місця». Це також філософія, яка робить більший акцент на обміні інформацією та спільних стратегічних рішеннях щодо проблем злочинності.
Правоохоронна діяльність, керована аналітичною розвідкою (Intelligence-led Policing, ILP) – це сучасна модель, яка передбачає інкорпорування розвідувальної аналітичної функції в загальну місію правоохоронної системи. Комплексне завдання – прогнозування ризиків та вплив на дії – передбачає комбінування аналізу та процесу прийняття рішень, що створює додаткові виклики для спеціалістів розвідувальних аналітичних служб. Аналітики набувають особливої відповідальності у процесі безпосереднього долучення до забезпечення суспільної безпеки, оскільки при цьому їхня функція з суто допоміжної перетворюється на ключовий компонент етапу планування стратегій та прийняття рішень.
Відмінності в підходах до ILP цілком зрозумілі, тому що правоохоронна діяльність на основі розвідувальної аналітичної роботи є новою концепцією, що розвивається. До недавнього часу ILP в основному використовувалася в сферах боротьби з організованою злочинністю і небезпечними злочинцями. Позитивний досвід реалізації дозволив професіоналам і дослідникам переконатися у комплексності ILP – ця концепція увібрала в себе всю правоохоронну діяльність, виступаючи моделлю процесів з організаційною інфраструктурою для підтримки правоохоронної діяльності в цілому.
Модель ILP включає в себе чіткі організаційні та управлінські структури, в тому числі механізми прийняття рішень і постановки завдань на місцевому, регіональному та національному рівнях, а також певні процеси співпраці і комунікації між правоохоронними органами на місцевому рівні і в рамках міжнародного співробітництва. Більш ефективне управління даними та інформацією є важливою перевагою ILP для сучасних правоохоронних органів.
Базовою є аксіома аналітичної розвідки: аналітична розвідка, що не впливає на мислення того, хто приймає рішення, не є справжньою аналітичною розвідкою. При цьому ніяким чином не применшується цінність підтримки процесу розслідування, надання консультацій та іншої, не менш важливої роботи, яку виконують аналітики, але аналітична розвідка – це процес формування знань.
Загальне тлумачення виразу «правоохоронна діяльність, керована аналітичною розвідкою», має на увазі, що для здійснення ILP перше, що потрібно, – це «розвідувальна інформація», а друге – її використання як дороговказу щодо здійснення поліцейської роботи та правоохоронної політики, як би це не називалося.
Для того, щоб ILP запрацював на повну силу, аналітична розвідка повинна бути інкорпорована в процес планування діяльності правоохоронних органів. Передумовою успішної імплементації ILP є відповідний рівень структурування та «зрілості» середовища відповідальних за рішення осіб.
Практика показує, що проблем безліч – у багатьох правоохоронних підрозділах процес прийняття управлінських рішень нагадує лабіринт – начальники, заступники (управлінь, відділів), керівники середньої ланки та працівники, що мають певну свободу для прийняття важливих рішень без можливості звернутися до аналітиків за допомогою, щоб хоча б частково зрозуміти сутність проблеми. Такий формат реагування є в основному рефлекторним і формується в рамках відповідного лідерського підходу і це повна протилежність ILP.
Навіть коли визначені чіткі інструкції щодо здійснення комунікації та прийняття рішень, вони не гарантують, що рішення прийматимуться на відповідному стратегічному рівні та будуть базуватися на оцінюванні їх ефективності.
Занадто часто керівники надміру покладаються на власні упередження замість того, щоб брати до уваги поточну оцінку проблем. Сильні лідери можуть бути на 100% продуктивними в індивідуальному плані, але програвати, коли мова йде про стратегічне мислення.
Необхідно зрозуміти, що модель діяльності, керованої аналітичною розвідкою, або формування політики з урахуванням аналітичної розвідки – це не просто конкретний метод чи засіб, а скоріше певна зміна у культурі «виробництва», що відкриває правоохоронним органам шлях до змін загалом. Маючи потенціал для здійснення такого широкого впливу, нова модель, безсумнівно, в першу чергу, повинна органічно вписуватися в загальну систему та враховувати потреби усіх учасників процесу. Крім того, будь-яка політика чи модель ILP повинна працювати у тандемі з іншими відповідними регулюючими законодавчими актами та методологіями.
Обробка інформації є живильною водою для кожної правоохоронної установи. В умовах зростання робочого навантаження, законодавчих обмежень, величезних обсягів інформації та недостатнього фінансування від правоохоронних органів вимагається краща робота, вища ефективність та більш чітка звітність. Єдиний спосіб справлятися із цим викликом полягає в ефективному та своєчасному аналізі інформації з метою розробки корисних розвідувальних аналітичних продуктів, які слугують для правоохоронних органів рушійною силою.
Це чітко віддзеркалюється у сьогоднішньому та новому світогляді, законодавстві, політиці та стратегіях як урядів, так і установ, на всіх рівнях і в усьому світі.
З багатьох точок зору, одним із головних передвісників прийняття ILP тією чи іншою установою є усвідомлення нею неадекватності існуючих аналітичних, розвідувальних та організаційних методологій. Оскільки формування політики з урахуванням аналітичної розвідки передбачає не просто створення нової політики, а зміну організаційної культури, потребує чіткої стратегії імплементації, яка спирається на практику та прагматизм.